Інформація для батьків

Як вберегти дитину від небезпек,

що існують в Інтернет-просторі та соціальних мережах

Декілька правил про те, як відвернути увагу дитини від комп’ютера:

Організуйте дозвілля дитини

Зробіть дозвілля вашої дитини як можна цікавішим. Секції, гуртки, походи, спілкування з реальними друзями – усе це прийде вам на допомогу. Якщо ви хочете тримати під контролем, з ким спілкується дитина – запрошуйте її друзів додому. Звичайно, це створить деякі незручності – доведеться готувати їм перекуси, наприклад. Але вибирайте, що вам важливіше.

Проводьте більше часу з дитиною

Гуляйте, ходіть в кіно, походи. Постарайтеся привчити дитину до театру, хороших книг, вистав.

Якщо ви виявили в соціальній мережі зловмисні тексти або фотографії, що стосуються вашої дитини:
Збережіть всі сторінки, де ви знайшли цей матеріал, для подальших дій.
Якщо на сайті або в його адресі зазначено, хто є постачальником послуг, зв’яжіться з ним.
Постачальник послуг може видалити текст і, можливо, розкрити автора.
Можете також попросити свого інтернет-оператора зв’язатися з адміністратором зазначеного сайту і вимагати видалення такого матеріалу.
Якщо образа особливо серйозна і складає собою злочин, зверніться до міліції.

Як батьки можуть допомогти дітям почуватися безпечно в

Інтернет- просторі та соціальних мережах
Поговоріть з дітьми про досвід їх спілкування в соціальних мережах. Попросіть дітей розповідати вам, якщо вони зіткнуться на цих сайтах з чим-небудь, що викликає у них занепокоєння, незручність або страх. Проявляйте спокій і нагадайте дітям, що їх ніколи не покарають за те, що вони вам розкажуть. Дайте дітям зрозуміти, що ви разом з ними будете намагатися знайти вдалий вихід з ситуації, що склалася.
Установіть власні правила користування Інтернетом у вас вдома. Як тільки діти почнуть самостійно користуватися Інтернетом, бажано підготувати список правил користування Інтернетом, які будуть прийняті усіма. У цих правилах повинно бути вказано, чи можуть діти використовувати сайти соціальних мереж і яким чином.
Прослідкуйте за тим, щоб діти дотримувалися вікових обмежень на сайті. Рекомендований вік для реєстрації на сайтах в соціальних мережах зазвичай складає 13 або більше років. Якщо ваші діти не досягли рекомендованого віку, не дозволяйте їм користуватися сайтами. Важливо пам’ятати, що ви не повинні повністю покладатися на служби сайту, які не допускають реєстрації дітей, що не досягли потрібного віку.
Навчіться користуватися сайтом самі. Оцініть сайти, які планує використати ваша дитина, і переконайтеся, що ви і ваша дитина розуміють політику конфіденційності і правила поведінки. Дізнайтеся, чи існує на сайті контроль над публікованим вмістом. Крім того, періодично переглядайте сторінку вашої дитини.
Наполягайте на тому, щоб діти ніколи особисто не зустрічалися з тим, з ким вони спілкувалися тільки в соціальній мережі, і просіть їх спілкуватися тільки з тими, кого вони знають особисто. Діти наражаються на реальну небезпеку під час особистої зустрічі з незнайомими людьми, з якими вони спілкувалися тільки у мережі. Ви можете захистити своїх дітей, попросивши їх спілкуватися в Інтернеті зі своїми друзями і не спілкуватися з тими, з ким вони особисто не зустрічалися.
Іноді буває недостатньо просто сказати дітям, щоб вони не розмовляли з незнайомими людьми, оскільки діти можуть не вважати незнайомою людину ту, з якою вони “зустрічалися” в мережі.
Переконайтеся в тому, що ваші діти не вказують свої повні імена. Простежте за тим, щоб діти повністю не викривали своє приватне життя, використовували тільки свої імена або псевдоніми, але ніколи не використали псевдоніми, які б викликали непотрібну увагу. Крім того, не дозволяйте своїм дітям публікувати повні імена своїх друзів.
Остерігайтеся наявності в профілі дитини інформації, по якій можна ідентифікувати її особу. На багатьох сайтах соціальних мереж діти можуть приєднуватися до громадських груп, включаючи учнів певної школи.
Постарайтеся вибрати сайт, який не так широко використовується. Деякі сайти дозволяють захистити вашу сторінку за допомогою пароля або іншими способами, щоб обмежити круг відвідувачів, дозволивши його тільки тим особам, яких знає ваша дитина. Наприклад, за допомогою Windows Live Spaces ви можете настроїти дозволи, вказавши тих, хто може відвідувати ваш сайт. При цьому можливі найрізноманітніші налаштування – від усіх користувачів Інтернету до обмеженого списку людей.
Слідкуйте за деталями на фотографіях. Поясніть дітям, що фотографії можуть розкривати багато особистої інформації. Попросіть дітей не публікувати фотографії себе або своїх друзів, на яких є дані, що чітко ідентифікуються, такі як назви вулиць, державні номери автомобілів або назву школи на одязі.
Застережіть свою дитину відносно вираження своїх емоцій перед незнайомцями. Ймовірно, ви вже попереджали своїх дітей не спілкуватися з незнайомими людьми безпосередньо по мережі. Проте діти використовують сайти соціальних мереж для написання журналів і віршів, в яких часто виражають сильні почуття. Поясніть дітям, що багато що з публікованого зможе прочитати будь-який користувач, що має доступ до мережі, а також що викрадачі часто шукають емоційно уразливих дітей.
Розкажіть дітям про Інтернет-загрози. Як тільки ваші діти стануть досить дорослими для використання соціальних мереж, поговоріть з ними про киберзагрози. Розкажіть дітям, що якщо у них виникне відчуття, що їм погрожують через соціальну мережу, то їм відразу ж слід повідомити про це батькам, учителям або іншій дорослій людині, якій вони довіряють. Крім того, дуже важливо навчити дітей спілкуватися по мережі точно так, як і вони спілкуються особисто. Попросіть дітей відноситися до інших людей так само, як вони хотіли б, щоб відносилися до них самих.
Видалення сторінки вашої дитини. Якщо ваші діти навідріз відмовляються наслідувати встановлені правила, які призначені для їх безпеки і ви безуспішно намагалися їх переконати наслідувати їх, то ви можете звернутися на сайт соціальної мережі, який використовує ваша дитина, і попросити видалити її сторінку. Можна також звернути увагу на засоби фільтрації Інтернет-змісту (наприклад, функції сімейної безпеки Windows Live) в якості доповнення і ні в якому разі не в якості заміни контролю з боку батьків.

Інформації для батьків «Захистіть свою дитину!»

Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством.

Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо жертвами.

Виявляється, насильство – це ще й:
Погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;
Невиразні погрози, як-от: «ти в мене дограєшся!»;
Погрози піти, забрати дітей, не давати грошей подати на розлучення, розповісти про щось;
Заподіяння шкоди домашнім тваринам ( щоб помститися партнеру);
Ламання та знищення особистих речей;
Використання брутальних слів, лайка;
Принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків;
Контролювання, обмеження в спілкуванні, стеження;
Заборона лягати спати, або насильне позбавлення сну;
Звинувачування у всіх проблемах;
Крити кування думок, почуттів, дій;
Поводження із ним/нею як із прислугою;
Ігнорування.

Насильством щодо дітей слід вважати:
Нехтування дитиною;
Нехтування обов’язків стосовно дитини;
Відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери;
Недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;
Втягування дитини в з’ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;
Недостатнє задоволення дитини в їжі,одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;
Використання алкоголю до втрати самоконтролю над дітьми;
Нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

Не складно помітити, що все це не рідкість у наших сім’ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємось над тим, як це може вплинути на нас самих і наших дітей.

Чи знаєте ви, що:
Діти бачать, чують та пам’ятають більше ніж думають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі в конфлікті (захоплена грою,дивиться телевізор, перебуває в іншій кімнаті). Але насправді діти завжди знають коли батьки сваряться.
Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей, навіть на немовлят, впливає домашнє насильство.
Будь-яке домашнє насильство, не залежно від того спрямоване воно безпосередньо на дитину чи іншого члена сім’ї, травмує дитину!

Як діти реагують на насильство в сім’ї:
Діти зазнають почуття провини, сорому і страху, так, ніби вони відповідальні в насильстві, яке їм доводиться спостерігати.
Діти відчувають сум.
Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї.

Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?

Вони можуть:
Реагувати надто агресивно;
Не визнавати авторитетів;
Бути пасивними чи пригніченими;
Мати вигляд заляканих;
Скаржитися на головний біль, постійне відчуття втоми, сонливість тощо.

Пам’ятайте!

В сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як впоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Які уроки може отримати дитина, що стикається з домашнім насильством?

Діти, що були свідками насильства в сім’ї, засвоюють:

1.Насильство – це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного. Цю навичку вони переносять спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю та своїх дітей.

2.Негативні форми поведінки в суспільстві – найвпливовіші. Діти переконуються, що тиск та агресія призводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають про те, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншого.

3.Довіряти людям, особливо дорослим – небезпечно. У своїх сім’ях діти не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм складно встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.

4. Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито. Дитина не може виявити свої справжні стосунки в сім’ї, тому що до неї просто нікому немає діла, або за цим настане покарання. Врешті-решт вона втрачає цю навичку – виявляти свої справжні почуття. Дієві негативні почуття – вони привертають увагу, піднімають авторитет – тому тільки їх і варто проявляти. В результаті дитина: або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, в школі; або керується принципом – мовчи, терпи і принижуйся.

У сім’ях, де в стосунках з дітьми переважають контролювання, нехтування дитячими проблемами, тиск приниження один до одного, дитина може вирости агресивною або забитою, такою, яка не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. Ми весь час маємо пам’ятати, що дитина – це наше дзеркало.